Грудний відділ хребта. Покращуємо рухливість

Хочеться відразу обговорити та закрити питання популярних кінезіофобій, а саме обговорити вправи на ротацію та скручування у хребті.

Механізм осьової ротації лише на рівні грудної клітини відрізняється від рівня попереку. При ротації на рівні грудної клітки суглоби між суглобовими відростками мають зовсім іншу орієнтацію. При ротації одного хребця щодо іншого суглобові поверхні відростків ковзають один по іншому, що призводить до ротації одного тіла хребця щодо іншого навколо загальної осі.

За цим слідує ротація та скручування міжхребцевого диска, а НЕ ЗРУШЕННЯ ДИСКА, як у поперековому відділі. Ця ротація і скручування диска відбувається у великому обсязі, особливо чиста ротація у грудного хребця, яка як мінімум у ТРИ РАЗА БІЛЬШЕ, ніж у поперековому відділі.

Однак ця ротація могла б бути ще більшою, якби грудний відділ хребта не був пов'язаний із грудною клітиною. Механічна резистентність грудної клітини грає роль в істотному обмеженні рухливості грудного відділу хребта. Коли грудна клітка ще гнучка, наприклад, у молодості, рухи грудного відділу хребта відбуваються у значному обсязі, але з віком реберні хрящі осифікуються, що знижує реберно-хрящову еластичність. У результаті у літніх людей грудна клітка майже повністю ригідна, і її рухливість відповідно обмежена (А. І. Капанджі «Хребет. Фізіологія суглобів»).

Наш хребет так влаштований, що шийному та поперековому відділам не вистачає стабільності, у хорошому сенсі – функціональної, а ось грудному відділу не вистачає мобільності.

Поліпшити мобільність у грудному відділі хребта значно складніше, ніж, скажімо, у поперековому чи шийному відділах. Це пов'язано з тим, що рухливість обмежує сама грудна клітка, наявність фізіологічного грудного кіфозу – тобто хребет вже вигнутий назад. На додаток до цього, як правило, в наших рухах у повсякденному житті ми розгинаємось і згинаємось, повертаємось і нахиляємось в основному по лінії хребців L5-S1 у поперековому відділі хребта, тому дуже часто зайва гіпермобільність у цьому сегменті хребта і призводить до протрузій або грижам, а грудний відділ залишається не задіяним. Тут створюється величезний дефіцит настільки необхідного нам усім руху.